«Довго ще чекати молоді на залізниці змін на краще?»
Це питання вже не один рік турбує молодих залізничників. Молоді фахівці надовго не затримуються на залізничному транспорті, бо не бачать перспектив. Вони очікують побачити на робочому місці нові технології, а натомість працюють на застарілому обладнанні, зазвичай без належних умов праці, ще й отримують при цьому низьку заробітну плату.
«Всі чекають змін і сподіваються, що ситуація покращиться, – говорить машиніст електровоза локомотивного депо Знам’янка, голова молодіжної ради первинки Сергій Савченко. – Як молодіжний лідер я шукаю шляхи і можливості як допомогти молоді не втрачати надію, особливо в цей час.
Сергій працює в локомотивному депо Знам’янка з 2014-го, починав зі слюсаря рухомого складу, а вже за півтора року був призначений майстром цеху ТР-1. Згодом стає помічником машиніста електровоза, деякий час поєднує з виконанням обов’язків інженера служби локомотивного господарства з приймання локомотивів, адже вже здобув вищу освіту в Дніпровському національному університеті залізничного транспорту ім. В.Лазаряна (за спеціальністю інженер-електромеханік). Зараз обіймає посаду машиніста електровоза.
Молодь депо у 2021-му довірила працьовитому і відповідальному хлопцю очолювати молодіжну раду первинки. Тож ми поцікавилися у Сергія про їх роботу у мирний час та як допомагають молоді знам’янчани-залізничники – у військовий.
– Два роки тому ми провели акцію щодо покращення умов праці локомотивних бригад. Разом із слюсарями встановили в кабінах локомотивів додаткові розетки, а також повісили сонцезахисні штори, які нашили в домашніх умовах. Молодь депо брала участь і в облаштуванні депо – долучалася до ремонтування дорожнього покриття та встановлення освітлення паркомісць у фастівському парку, а також разом з профкомом ми висаджували декоративні кущі.
Коли почалася війна, багато хто з нашого колективу став до лав ЗСУ, ми всі об’єднали зусилля, щоб їм допомогти. Разом з головою первинки Віталієм Кочеригіним оголосили збір коштів і продуктів харчування для мобілізованих. Закуповували бронежилети, спальники, фляги, каски та турнікети, налагодили співпрацю з волонтерами, вони допомогли з аптечками. Також налагоджуємо зв’язок з одним із благодійних фондів щодо продуктових наборів для наших пенсіонерів. Про це трохи згодом, коли вдасться.
Разом з молодими профактивістами та молодіжними лідерами знам’янських дистанції сигналізації та зв’язку Романом Шевченком, а також вагонного ремонтного депо Артемом Куксою у вільний від роботи час виконували земляні роботи з укріплення міського бомбосховища.
Тож намагаємось активно долучатися до різних ініціатив. Для мене молодіжна рада це не просто відзвітувати на папері, а дійсно це нові шляхи як допомогти людям. До речі, багато чого корисного я дізнався завдяки навчальному тренінгу, який проводить Молодіжна рада профспілки. Ми зустрілися з молодими фахівцями – залізничниками з різних куточків України, познайомилися, обговорили спільні проблеми, відшуковували шляхи їх вирішення, а завдяки запрошеним спікерам – дізналися про можливості профспілковців у захисті працівників. Ми укріплюємо нашу профспілку, щоб дати гідну відповідь і врешті змінити на краще ситуацію на залізниці. Дякую організаторам за запрошення!
До речі, саме зараз (з 28 по 30 вересня) триває завершальний етап тренінгу навчання профспілкових молодіжних лідерів у рамках проєкту «Що необхідно знати кожному профспілковцю», який Молодіжна рада профспілки проводить у межах ініціативи межах ініціативи #tradeunionlifeline. Його мета – докладно ознайомити молодих активних залізничників, яким небайдужа профспілкова діяльність, зі структурою профспілки, можливостями і обов’язками її робочих органів та інше.
Докладніше – згодом у фейсбук-групі Молодіжної ради профспілки.